Відродження районних рад, як тих феніксів з попелу?

На перший погляд, процеси повернення демократії у райони міста тривають у міській раді: робочі групи, круглі столи, проекти і навіть суперечки з урядом. Втім, ні райрад, ні конкретних планів “як і коли” все ще не існує.

“Улюблений” мер киян за часів своєї каденції припинив діяльність районних у місті Києві рад, посиливши таким чином владу міської ради і – опосередковано – райдержадміністрацій. Минулого року, мешканці столиці згадали про райради і сказали «we want our money rady back». Не змогли пройти повз таких інформприводів і політики, чимало з яких включили повернення районних рад до своїх передвиборних обіцянок. Тож що прямо зараз відбувається з тими райрадами, яких намагаються воскресити мов тих феніксів, нащо воно треба і що з того може вийти?

На перший погляд, процеси повернення демократії у райони міста тривають у міській раді: робочі групи, круглі столи, проекти і навіть суперечки з урядом. Втім, ні райрад, ні конкретних планів “як і коли” все ще не існує. Мабуть, цьому є сукупність причин, не останньою з яких буде міра бажання міської ради поступатись власними повноваженнями.

Враховуючи, що райрадотворчі процеси у мерії вочевидь затяглись, а також реалізовуючи власні політичні амбіції, одразу декілька народних депутатів нового скликання внесли власні законопроекти з центральним елементом – районними радами.

Таким чином, наразі існує і обговорюються у профільному комітеті Верховної Ради чотири законопроекти про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», за номерами 1229-*. Авторами виступили нардеп від БПП Третьяков О.Ю., нардепи від “Батьківщини” Луценко І.В., Івченко В.Є., свободівці Левченко Ю.В., Іллєнко А.Ю., народні депутати від “Народного фронту” Ємець Л.О., Сташук В.Ф., Кривошея Г.Г. Неважко помітити належність депутатів до громади міста Києва.

Цікавою видалась одностайність народних депутатів у питанні необхідності відродження районних рад у місті. Зауважимо також і принципову згоду міської ради, представникам якої (запрошені на засідання комітету) втім не подобається, що у питання міста втручається Верховна Рада.

Цікаво, що народні депутати з досвідом управління містами мають різні позиції щодо районних у місті рад. Так, колишній депутат міської ради Одеси Олексій Гончаренко має сумніви у доцільності створення райрад, оскільки таке питання у будь-якому разі має вирішуватись міською владою. А от Сергій Кудлаєнко з Вінниці погоджується із необхідністю існування районних рад, зауважуючи, що вони повинні мати реальні функції, зокрема з надання адміністративних послуг.

Міськраді не подобається, що у питання міста втручається Верховна Рада / Фото УНІАН

Зрештою, відчувши в цілому одностайну позицію комітету, представники міської ради схоже змирились з тим, що законопроект про поновлення райрад у місті Києві таки буде просуватись, тож цілком конструктивно погодились до співпраці у форматі робочої групи.

Декілька слів про її роботу. Депутати та запрошені учасники обговорили деякі принципові позиції законопроектів. Зокрема, питанням стала взаємодія районних рад із органами виконавчої влади. Пан Левченко спершу наполягав на автоматичному обійнятті головою райради також і посади голови РДА. Однак, зрештою було досягнуто позиції облишити такі ініціативи до вироблення концепції комплексної реформи місцевого самоврядування. Орієнтири такого реформування можна побачити у розділі VII Коаліційної угоди, які є, на думку автора, доволі загальними.

Залишити так само осторонь законопроектів вирішили і пропозиції серетаря міської ради пана Резнікова про (і) виключно мажоритарні списки обрання (іі) зміну чисельності депутатів райрад до +/-20 та (ііі) вибори міського голови у два тури (всі – з Коаліційної угоди). А от питання необхідності передбачити чіткий розподіл повноважень, чи то пак функцій між міською, районними радами і РДА, було визначене як обов’язкове для законодавчого регулювання вже зараз.

Підсумково, робоча група прийняла конструктивне рішення звести всі чотири законопроекти у один, у якому передбачити докладний розподіл функцій на основі пропозицій міської ради. І ось тут і зарита собака, про що трішки нижче.

Не можна приховати, що така конструктивність і поспішність народних депутатів викликають подив. Дійсно, питання доцільності районних рад обговорювалось лиш стільки, скільки треба було, щоб зрозуміти – всі «за»! І ніби й є застереження «за – за умови наділення реальними функціями», і дані опитувань наводились (60-70% мешканців «за»). Однак важко позбутись відчуття, що доцільність відродження районних рад могла б таки серйозніше обговоритись, із приведенням конкретних аругментів, а краще – завдань і планів дій для таких рад.

От цікаво, я ніби й постійно в курсі новин політичного життя, а не можу достеменно пригадати, коли і чому виникла ідея (чи бажання?) повернути районні ради. Ще менше спогадів маю щодо тих справ, якими райради займались за часів існування.

Цікаво також, які були причини – публічні і приховані – для їх знищення, і як вони співставляються із причинами (так само, публічними і прихованими) кампанії за їхнє відродження.

Незрозуміло достеменно, яка користь з райрад для мешканців району / Фото УНІАН

Щодо реальних функцій райрад, то виникає чимало питань. Надавати послуги населенню? Є, чи принаймні мають бути, центри надання адміністративних послуг. Приймати рішення щодо майна? Хіба в межах переданого на баланс майна комунальної власності територіальних громад, а його ж ще треба передати. Та й у правовому полі існує лише громада міста Києва, а не районів. Кадрові рішення? Знову-таки, постає питання «відносно кого?». Тобто, районні ради ніби й от вони, будуть під боком у населення району, і прапор над ними, і депутати з секретаріатом на роботу ходять, і сесії засідають, ну все по-дорослому. Але є чимало але, найбільше з яких – а чи треба воно допоки незрозуміло достеменно, яка ж з них користь мешканцям району?

Таким чином, поточна політична кон’юктура і воля депутатів міської і Верховної рад вселяють стриманий оптимізм щодо розвитку демократії у столиці, принаймні у частині доставки демократії ближче до адресатів-мешканців. В той же час, прикрою є відсутність комплексного бачення реформування місцевого самоврядування і регіональної політики, і реальних планів здійснення таких реформ. Внаслідок цього, потенційно відроджені фенікси-районні ради ризикують залишитись неефективними у своїх можливостях, окрім задоволення політичних амбіцій своїх воскресителів.

Адвокат Владислав Власюк

УНІАН в Google News