Україні бракує закону, який би захищав право на мирний протест / Фото УНІАН

У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної ради України про стан додержання та захисту прав і свобод людини за 2014 рік підкреслено проблему відсутності спеціального Закону, який би гарантував громадянам право на мирний протест, повідомляє Український незалежний центр політичних досліджень.

Зокрема в 16 розділі доповіді "Право на мирний протест" зазначено: "Відсутність такого закону призводить до заповнення правового вакууму підзаконними актами місцевих органів влади, до необґрунтованих заборон мирних зібрань адміністративними судами, притягнення до адміністративної відповідальності учасників зібрань, різноманітних порушень прав людини органами внутрішніх справ, встановлення різного роду обмежень на мирні зібрання з боку органів місцевої влади та неправомірного застосування положень Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року №9306 "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР".

Також Офіс Уповноваженого відмітив діяльність Українського незалежного центру політичних досліджень у спільній кампанії по скасуванню положень місцевих рад, які обмежують свободу мирних зібрань. Завдяки зусиллям УНЦПД та Офісу Уповноваженого було скасовано такі дискримінуючі нормативно-правові акти в 14 містах, а ще в 5 рішення про це були включені в порядок денний сесій місцевих рад.

Відео дня

"Робота в цьому напрямку триває. Наразі в 33 містах України наявні положення міських та селищних рад, які обмежують право громадян на мирний протест. Нажаль листування та переговори з місцевою владою не дали результату, тому УНЦПД розпочав кампанію скасування цих положень через суд. Проте нашою головною метою все одно лишається прийняття закону, який гарантує право на мирний протест та нарешті ліквідує цю прогалину в українському правовому полі" - зазначила експерт УНЦПД Анастасія Шимчук.

Загалом в доповіді Уповноваженого презентовано загальну ситуацію з дотриманням права на мирний протест, наведені випадки судової практики українських судів та Європейського суду з прав людини та підготовлені рекомендації щодо проблем, які мають бути вирішені.